Поховання українців поблизу Штутгарта (1942/43р.)

Поблизу Штутгарта відкрито невідоме досі поховання українців - примусових працівників 1942-43 років. Тут, далеко від рідної землі, знайшли свій останній притулок 667 іноземних примусових працівників, з яких 410 - українці. До цього часу це поховання зазначалося лише як “Цвинтар іноземних примусових працівників” (Friedhof für аusländische Zwangsarbeiter). І лише тепер, після детального дослідження архівних документів, стало відомо, що тут поховані українці.

На території Німеччини є багато різних кладовищ примусових працівників з колишнього Радянського Союзу. Проте там переважно вказано лише: „радянські примусові працівники“ (sowjetische Zwangsarbeiter) без зазначення національності чи країни походження. Тому встановити точну кількість похованих в таких місцях українців практично неможливо.

Відкритий поблизу Штутгарта цвинтар є ймовірно найбільшим з відомих на даний час поховань цивільних українців в Німеччині: саме цивільних - не військових чи військовополонених.

У 1942-43 роках у місті Бітіггайм (Bietigheim) був розташований табір тимчасового перебування примусових працівників зі Східної Європи. Багато примусових працівників прибували вже важкохворими чи хворіли пізніше. Для них, поблизу містечка Заксенгайм (Sachsenheim), був облаштований окремий лікарняний табір, в якому хоч і лікували, однак можливості повноцінного лікування були обмеженними. Померлих ховали на окремому цвинтарі поблизу лікарняного табору.

В 2014 році письменниця та дослідниця українського походження пані Елізабет Ванюра (Elisabeth Wanjura), розшукуючи свою родину, розпочала дослідження архівних документів цього лікарняного табору.

Згодом було створено спільну німецько-українську робочу групу до якої увійшли „Товариство історії рідного краю Заксенгайм“ (Verein für Heimatgeschichte Sachsenheim e.V.) та „Спілка українців Штутгарта“ (Ukrainer in Stuttgart e.V.).

До співпраці були залучені місцеві архіви, відділ охорони історичних пам’яток та органи місцевої влади. Метою проекту було встановлення на місці поховання пам’ятної дошки з іменами похованих.

Німецька сторона пропонувала встановити на цвинтарі металеву книгу пам’яті з десятком сторінок та вказаними на них іменами похованих. Від української сторони було представлено кілька альтернативних варіантів. Основною ідеєю було доступно вказати всі імена на одній великій пам’ятній дошці, щоб можна було одразу побачити, яка велика кількість людей похована у цьому місці. Після розгляду та обговорення усіх запропонованих варіантів було вирішено встановити на місці поховання саме пам’ятну дошку.

Спілка українців Штутгарта отримала доступ до архівних документів. Під час роботи з цими документами склалося враження, що дані пацієнтів лікарняного табору записувалися "на слух" і не перевірялися. Імена та населені пункти було вказано з безліччю орфографічних помилок та хибною транслітерацією. Завдяки кропіткій праці щодо перевірки та виправлення наявних даних сформувався остаточний вигляд списку похованих осіб.

Проте найскладнішим виявився ще один пункт проекту. Німецька сторона хотіла написати на пам’ятній дошці „Примусові працівники з колишнього Радянського Союзу“ без зазначення країни походження похованих. Довелося докласти неймовірних зусиль, щоб переконати німців, що країна походження похованих є надзвичайно важливою і вона обов’язково повинна бути вказаною на пам’ятній дошці поруч з кожним іменем.

Пам’ятну дошку встановлено у вересні 2018 року. На ній зазначено ім’я, прізвище, дату народження, дату смерті, населений пункт та країну, з якої походила людина. Кошти на виготовлення пам’ятної дошки були виділені з місцевих німецьких фондів.

06.10.2018 поховання та пам’ятну дошку вперше освятив парох Української Греко-Католицької Церкви в м. Штутгарт отець Роман Врущак.

Поховання знаходиться на схилі поля поміж містечками Гросзаксенгайм та Унтерріксінген (Großsachsenheim та Unterriexingen): 71706 Sachsenheim, Oberriexinger Str. (48.943867, 9.049386). Місто Заксенгайм планує зробити місце для паркування та заасфальтувати дорогу, що веде до цвинтаря, а поки є змога паркуватися лише на польовій дорозі.

11.05.2019 поховання українців - примусових працівників 1942-43 років відвідали Генеральний консул України в Мюнхені пан Юрій Ярмілко та консул пан Дмитро Шевченко від Генерального консульства України в Мюнхені. Разом з представниками української громади Штутгарта було відправлено панахиду по померлих, що поховані на цьому цвинтарі.

Відтепер це поховання українців буде під опікою української громади Штутгарта. Велика подяка за допомогу у здійсненні цього проекту дякові Української Греко-Католицької Церкви в м. Штутгарт пані Наталії Бондар.

Спілка українців Штутгарта / Ukrainer in Stuttgart e.V.